29 грудня 1911 року — подія, що назавжди увійшла в духовну історію Верхньодніпровська. Саме цього дня місто урочисто зустріло освячення новозбудованого соборного храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці — величної кам’яної святині, яка стала головним осередком православного життя повітового центру.
Новий Успенський собор постав у візантійському стилі, вражаючи своїми масштабами й монументальністю. Храм мав два престоли: головний — на честь Успіння Пресвятої Богородиці та другий — освячений на честь святого великомученика Георгія Побідоносця.
Питання спорудження кам’яного храму замість старої дерев’яної церкви, що існувала з 1850 року, почало порушуватися в церковній громаді ще з 1890-х років. Про занепалий стан давньої святині згадувалося у статті Катеринославських Епархіальних Відомостей «Верхньодніпровськ та його храм». Дерев’яна церква, яка прослужила містянам майже пів століття, з часом обвітшала й місцями перебувала в напіваварійному стані.
Шлях до зведення нового храму виявився довгим і непростим. У той час, коли в центрі міста вже височіла добротна кам’яна синагога, православні мешканці змушені були молитися в тісній і застарілій будівлі. Довгий час ініціатива щодо будівництва не знаходила належної підтримки всередині самої громади. Поштовхом до дій стали зауваження приїжджих, які дивувалися: чому в центрі такого значного повіту стоїть скромна й непримітна церква.
У 1889 році заможні городяни та місцеві чиновники створили перше церковне попечительство, поставивши перед собою чітку мету — зібрати кошти на будівництво нового храму. По місту, в діючій церкві, крамницях і навіть просто неба з’явилися кружки «на храм». Проте пожертви містян були настільки незначними, що справа майже не зрушувала з місця.
Причина полягала в соціальній структурі міста. Основну масу населення передмість — Риму, Литвинівки, Зарічанської частини, Щурівки, Новогригорівки — становили хлібороби, які ледве зводили кінці з кінцями й не мали змоги робити грошові внески.
Тоді попечительство вдалося до нестандартного рішення. Звернувшись до Міської думи, воно взяло в оренду ділянку міської землі й запропонувало мешканцям передмість долучитися до справи власною працею — оброблянням землі, сівбою та збиранням урожаю. Ця ініціатива знайшла щиру підтримку: люди охоче працювали, відчуваючи свою причетність до великої спільної справи.
Виручені від продажу врожаю кошти надходили на спеціальний рахунок попечительства в казначействі. Лише за три роки таким способом було зібрано понад дві тисячі рублів. Надалі справа пожвавилася: розширили земельні площі, активізували звернення до заможних мешканців повіту. Упродовж 1890–1894 років вдалося зібрати понад шість тисяч рублів. Та й цього було замало — для зведення храму подібного масштабу потрібно було не менш як 50–60 тисяч рублів.
Усього перше попечительство зібрало 13 тисяч рублів, які в травні 1896 року передало другому попечительству. Саме воно у 1902 році змогло закласти фундамент нового храму. У 1906–1907 роках собор було зведено «в стінах». На будівельні роботи витратили понад 80 тисяч рублів. Для потреб будівництва навіть спеціально орендували міський цегельний завод, який постійно виготовляв цеглу виключно для храму. Значну частину робіт виконували господарським способом, використовуючи місцеві ресурси та працю місцевих майстрів.
Та попереду залишалися оздоблювальні роботи. Коли друге попечительство завершило свою діяльність, коштів на рахунку у казні вже не було. У 1908 році створили третє попечительство, на долю якого випало найскладніше — завершити зовнішнє й внутрішнє убранство собору. Люди жертвували не лише грошима, а й церковним начинням: підсвічниками, жертовниками, оздобами.
До осені 1911 року всі роботи були завершені. Загальна вартість будівництва храму сягнула 95 167 рублів. Проєкт і кошторис розробив катеринославський інженер Миклашевський, відомий також як автор Церкви Вознесіння Господнього (Казанська церква) в Катеринославі, спорудженого в подібному візантійському стилі.
29 і 30 грудня 1911 року відбулося урочисте освячення обох престолів Успенського собору. На жаль, до нашого часу збереглося лише одне повне зображення цього храму — поштівка, датована періодом до 1917 року. Про внутрішнє оздоблення можна лише здогадуватися: фотографій інтер’єру досі не виявлено.
Через чверть століття після освячення храм був закритий, а згодом, за спогадами очевидців, підірваний. Цеглу використали для потреб соціалістичного будівництва. Сьогодні на місці величного Успенського собору стоїть будівля середньої школи № 1, зведення якої розпочалося у 1937 році.
За матеріалами:
- Катеринославські єпархіальні відомості, №11 від 1 липня 1894 року.
- Верхньодніпровський земський листок, за 1911 -1912 рр.
